22 липня 2021
Аналітика

Санітарно-захисні зони: погляд під іншим кутом (на прикладі АЗС)

Друзі, колеги, дякуємо вам за проявлений інтерес до нашого онлайн-кафе «BUSINESS TOLOKA». Так, тема санітарно-захисних зон більш ніж актуальна, і питання, що порушувалися на толоці, ми виносимо в детальну аналітику.

Для прикладу було використано встановлення СЗЗ для АЗС як такої, що має низку неврегульованостей. Починаємо з визначень як СЗЗ, так і різновидів автозаправних станцій всіх видів. Розглядаємо повноваження інституту Марзєєва і його діяльність за напрямком обґрунтування та встановлення санітарно-захисних зон, реформування Держпродспоживслужби та інституту Головних санітарних лікарів, наводимо зв’язки між будівельними та санітарними нормами.

Дуже цікаві висновки! А, найголовніше, готуємо пропозиції. Окремий кейс з дерегуляції в цій сфері - у наших наступних публікаціях.


      

I.СЗЗ: ДСП та/або ДБН?

Свого часу в одній з публікацій інтернет-видання «Екологія промислового краю» вже висвітлювалися проблемні аспекти встановлення нормативних санітарно-захисних зон (далі - СЗЗ) для газових автозаправних станцій. Зокрема, у тематичному матеріалі,  підготовленому експертно-аналітичною групою Українського наукового інституту технічної екології (УНІТЕ) із залученням фахівців-правників, було вказано на очевидні законодавчі прогалини, регуляторну невизначеність, нормативні протиріччя щодо встановлення СЗЗ та бездіяльність уповноважених з цих питань органів державної влади. Втім, практичний досвід, накопичення якого безперервно триває, дозволив поглянути на зазначені проблеми під іншим кутом та геть по-різному актуалізувати попередні висновки – як у бік вирішення, так і у бік загострення.

Вочевидь, основою для будь-якого дослідження проблематики, пов’язаної з СЗЗ, є визначення цього терміну, його правового та суттєвого наповнення, ролі у системі державного регулювання. Втім, навіть це саме по собі є проблемним питанням.

Згідно з роз’ясненнями ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», що відповідно до власного Статуту та Положення, затвердженого Постановою КМУ від 25.03.2015 р. №267 (із змінами), наразі виконує функції головної науково-дослідної та науково-методичної установи МОЗ України у галузі громадського здоров’я, протидії інфекційним захворюванням та профілактики неінфекційних захворювань, СЗЗ – це території з обмеженим режимом використання, що встановлюються навколо шкідливих об’єктів з метою захисту населення та територій їх постійного перебування від негативного впливу цих об’єктів.  

Не зважаючи на те, що законодавство України місить численні положення та вимоги щодо встановлення СЗЗ (зокрема, ст.114 Земельного Кодексу України, ст.24 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря», ст.45 ЗУ «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», ст.15 ЗУ «Про видобування та переробку уранових руд», ст.15 ЗУ «Про електроенергетику», розділ IV ЗУ «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» та низка підзаконних нормативно-правових актів), універсального законодавчого визначення терміну «санітарно-захисна зона»,  що може застосовуватися до будь-якого джерела шкідливості, наразі немає.

Повна версія статті

доступна тільки передплатникам