29 квітня 2021
Аналітика

«Хвости» Міндовкілля

Згідно з повідомленням, розміщеним 02.10.2020 року на офіційному веб-ресурсі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Міндовкілля було розпочато консультації щодо підготовки законопроекту про управління відходами видобувної промисловості. Втім, обговорення проекту вузькопрофільного нормативно-правового документу виявило цілий пласт суміжних організаційно-технічних проблем у цій сфері, що накопичувалися роками та з різноманітних причин досі не є вирішеними.

Так, у вищенаведеному повідомленні зазначалося, що в Україні триває підготовка законодавчої бази для реформування системи управління відходами відповідно до кращих європейських практик. Разом із доопрацюванням рамкового законопроекту №2207-1д, проводиться активна робота над напрацюванням  секторальних нормативно-правових актів, одним з яких стане законопроект про відходи видобувної галузі. Відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання щодо імплементації у національне законодавство положень Директиви 2006/21/ЄС «Про управління відходами видобувної промисловості, та якою вносяться зміни до Директиви 2004/35/ЄС». Наголошувалося, що наразі відходи видобувної галузі виробничі підприємства переважно розміщують у відвалах, шламо- та хвостосховищах, полігонах та інших накопичувачах. Водночас, такий спосіб зберігання займає значні території та є джерелом забруднення атмосферного повітря, ґрунтів і підземних вод.

Також, згідно з повідомленнями, розміщеними 07.10.2020 року на офіційному веб-ресурсі Міндовкілля, в межах щорічного міжнародного форуму «Waste Management 2020» за участю представників цього міністерства було проведено панельну онлайн-дискусію та тематичний круглий стіл, під час яких серед проблемних питань формування ефективної державної політики у сфері управління відходами обговорювалися правові та технічні аспекти розроблення відповідних регіональних планів.

В ході цих заходів заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Руслан Стрілець наголосив, що при розробці регіональних планів управління відходами особливої уваги потребують питання поводження з небезпечними відходами, а також – функціонування відповідної інфраструктури. За його словами, згідно з дорученням очільника Міндовкілля розпочато збір та аналіз інформації щодо поточного стану поводження з відходами по регіонах України, а також створення відповідної інтерактивної мапи, яка згодом буде винесена на обговорення з обласними державними адміністраціями.

Серед запитань, поставлених під час обговорення, паном заступником було прокоментовано і відсутність на картографічному веб-ресурсі Міндовкілля об’єктів, що є місцями видалення виробничих відходів та перебувають у відповідному державному реєстрі. Зазначалося, що у зв’язку з цільовим призначенням веб-ресурсу «ЕКОМАПА», спрямованим на візуалізацію розташування полігонів твердих побутових  відходів, залучення населення до активного виявлення несанкціонованих звалищ, а місцевої влади – до їх ліквідації, нанесення усіх наявних місць видалення відходів (далі – МВВ) буде відбуватися на новій інтерактивній основі із застосуванням більш сучасного інформаційного інструментарію, в тому числі – актуальних даних супутникових знімків території України.

В ході вищезгаданої панельної дискусії з боку залучених до обговорення експертів також було озвучено про наявність розробленої в рамках міжнародних проектів бази накопичувачів рідких промислових відходів (хвостосховищ), 73% з яких належать до видобувної промисловості, та відповідних картографічних матеріалів. При цьому наголошувалося, що дані щодо 465 таких об’єктів (МВВ), визначених станом на 2019 рік, мають бути залучені Міндовкілля та обласними державними адміністраціями під час розроблення, розгляду та затвердження відповідних документів стратегічного планування.

Втім, за даними багатьох джерел інформації Міндовкілля вже має засоби, що можуть бути використані (разом із зазначеним інструментарієм) під час створення нової інтерактивної мапи об’єктів поводження з відходами, а також – враховані у регіональних планах управління відходами, кампанія з розробки яких стартувала у поточному році, не зважаючи на відсутність необхідної нормативно-правової бази.

Так, згідно з повідомленням, оприлюдненим 07.02.2017 року на веб-ресурсі Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України, напередодні у рамках проекту «Підвищення рівня знань середстудентів і викладачів з безпеки хвостосховищ» відбувся круглий стіл «Шляхиімплементації Директиви 2006/21/ЄС про управління відходами видобувноїпромисловості», у якому взяли участь представники декількох міністерств, Держекоінспекції і ДСНСУкраїни, Комітету ВРУ з питаньекологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, Німецького відомства з охорони навколишнього середовища (UBA), ЄЕК ООН, Державного ВНЗ «Національний гірничий університет» та громадськості, а також наукові співробітники цього інституту (ДУ ІЕПСР НАН України). Серед іншого, в ході зазначеного заходу було заслухано доповідь «Аналіз відповідності українського законодавства вимогам Директиви 2006/21/ЄС про управління відходами видобувної промисловості та дорожня карта з її імплементації в контексті підвищення безпеки хвостосховищ».

Також, згідно з повідомленням, оприлюдненим 07.02.2017 року на офіційному веб-ресурсі тоді ще Міністерства екології та природних ресурсів України, під час вищезазначеного заходу було презентовано результати реалізації попереднього міжнародного проекту щодо багатотонажних накопичувачів промислових відходів (хвостосховищ), в рамках якого вдалося створити базу даних щодо цих об’єктів в Україні, визначити їх рейтинг за рівнем потенційної небезпеки, провести аналіз відповідності українського законодавства вимогам Директиви 2006/21/ЄС, розробити дорожню карту з її імплементації в контексті підвищення безпеки хвостосховищ та розробити Методологію підвищення безпеки хвостосховищ як практичний інструмент.

Згідно з тим же повідомленням під час підсумкової прес-конференції, що відбулася по завершенні круглого столу, тодішній очільник Мінприроди подякував німецьким партнерам тапрезентував створену за їх підтримки командою проекту базу даних багатотонажних накопичувачів промислових відходів (хвостосховищ), які після експертного обговорення будуть нанесені на інтерактивну мапу Мінприроди (ЕКОМАПА) і стануть доступними широкому загалу. При цьому пан Міністр зауважив, що офіційні дані обласних реєстрів МВВ свідчать, що в Україні близько 200 таких накопичувачів, проте дані, отримані Мінприроди у співпраці з міжнародним проектом з безпеки хвостосховищ свідчать, що їх кількість значно більша і становить 344 об’єкти. «Це говорить про те, що на місцях володіють недостатньо повною інформацією, і ця проблема потребує детальнішої інвентаризації», - зазначив Остап Семерак.

Згідно з інформацією, розміщеною на веб-сайті Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», створеного на базі Державного ВНЗ «Національний гірничий університет», мова йде про міжнародний проект «Підвищення безпеки промислових хвостосховищ на прикладі українських об'єктів», спрямований на розробку Контрольного списку з підвищення безпеки хвостосховищ як інструментарій для компетентних органів та інспекційних установ країн ЄЕК, відповідальних за безпеку таких об’єктів. Над реалізацією проекту у 2013-2015 роках за сприяння відомства з охорони навколишнього середовища (UBA) та фінансової підтримки Федерального міністерства навколишнього середовища Німеччини (BMUB) працював головний підрядник - Міжнародна асоціація по пестицидах (IHPA, Данія) та залучена ним українська команда, до складу якої входили професори Державних ВНЗ «Національний гірничий університет» та «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», представники НВП «Центр екологічного аудиту та чистих технологій» і ТОВ «Екоплатформа», інші фахівці та експерти.

У розвиток та на доповнення до останнього у 2016-2017 роках було реалізовано і раніше згаданий проект «Підвищення рівня знань середстудентів і викладачів з безпеки хвостосховищ та її законодавчий огляд в Україні», що також відбувся за сприяння та фінансової підтримки німецької сторони (UBA, BMUB). При цьому у другому проекті взяли активну участь представники Мінприроди, Міносвіти, Міненерговугілля, Держекоінспекції та ДСНС України, органів місцевого самоврядування, профільних інститутів і ВНЗ України, а також компанія ДТЕК, що надала майданчик для тренінгів з безпеки хвостосховищ. В рамках освітнього компоненту цього проекту викладачі Державного ВНЗ «Національний гірничий університет» (організація-виконавець) разом із фахівцями ТОВ «Екоплатформа» та залученими експертами провели навчання групи студентів/аспірантів практичному застосуванню Методики, розробленої у першому проекті, та розробили навчальний електронний курс за темою «Безпека хвостосховищ».

Згідно з інформацією, розміщеною на веб-сайті ТОВ «Екоплатформа», в результаті злагодженої роботи спільно з фахівцями Мінприроди  та завдяки підтримці  експертного середовища протягом 2013-2017 років було розроблено низку проектних продуктів, що є актуальними та важливими для України в контексті євроінтеграційного курсу:

  • Юридичний аналіз законодавства України та адміністративної ситуації по хвостосховищах;
  • Аналіз відповідності українського законодавства вимогам Директиви 2006/21/ЄС про управління відходами видобувної промисловості та дорожня карта з її імплементації в контексті підвищення безпеки хвостосховищ;
  • Методика комплексного оцінювання безпеки багатотоннажних накопичувачів рідких промислових відходів;
  • База даних 344 накопичувачів промислових відходів (станом на 17.04.2017 р.), ранжованих за індексом потенційної небезпеки та нанесених на карту України (на базі ресурсу Google maps).

При цьому у зазначеній інформації наголошується, що за дорученням Німецького відомства з охорони навколишнього середовища (UBA) ТОВ «Екоплатформа» надала бенефеціару проекту – Мінприроди України – усі розробки проектів у вигляді «Рекомендацій щодо вдосконалення системи управління безпекою багатотоннажних накопичувачів рідких промислових відходів».

Слід зазначити, що за наявною інформацією під час створення вищезазначеної бази даних накопичувачів промислових відходів (хвостосховищ) проектною командою переважно використовувалися дані з державних реєстрів.

Так, згідно з матеріалами, розміщеними на веб-сайті Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, у 2017 році було захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наукза спеціальністю 21.06.01 – екологічна безпека: «Екологічний аудит промислових хвостосховищ із застосуванням контрольних списків як передумова їх екологічної безпеки». Згідно з матеріалами дисертації робота виконана під науковим керівництвом завідувача кафедри екології та охорони навколишнього середовища Державного ВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» в рамках досліджень цієї кафедри за держбюджетною темою (2011-2015 рр.) «Інноваційній підхід до вирішення екологічних проблем Придніпровського регіону» за № ДР 0111U000478. При цьому виконавцем цих досліджень та здобувачем ступеня виступив експерт, що як державний екологічний аудитор та керівник ТОВ «Екоплатформа» входив до складу команд обох вищезгаданих міжнародних проектів Німецького відомства з охорони навколишнього середовища (UBA)у якості менеджера/партнера.

Згідно з матеріалами зазначеної дисертації для складання переліку з 334 хвостосховищ були використані дані щодо 145 об’єктів з Державного реєстру потенційно небезпечних об’єктів (далі – Реєстр ПНО), отримані на підставі договору  від 21.08.2014 № 1/12-14 між НВП «Центр екологічного аудиту та чистих технологій» (замовник) та НДІ мікрографії Державної архівної служби України (виконавець), а  також – зведені дані Реєстру місць видалення відходів (далі – Реєстр МВВ), отримані від Мінприроди України (199 об’єктів). При цьому вищезгаданий науковий керівник здобувача, що є співзасновником НВП «Центр екологічного аудиту та чистих технологій» та державним екологічним аудитором, також входив до складу команд обох вищезазначених міжнародних проектів UBA.

Згідно з п.1 - п.3 Положення, затвердженого постановою КМУ  від 29 серпня 2002 р. №1288 (втратила чинність 04.12.2019 р.)  Реєстр ПНО є  автоматизованою  інформаційно-довідковою системою обліку та обробки інформації щодо таких об'єктів, що створюється з метою їх державного обліку та інформаційного забезпечення процесів підготовки управлінських рішень і виконання зобов’язань України згідно з міжнародними договорами щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі транскордонного характеру, пов’язаних з функціонуванням небезпечних об’єктів. При цьому інформація Реєстру є власністю держави: згідно з п.9 того ж Положення Реєстр ПНО веде Державний департамент страхового фонду документації; інформація з Реєстру надається зазначеним департаментом центральним та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, державним аварійно-рятувальним службам та особам, що зареєстрували небезпечні об’єкти; іншим юридичним та фізичним особам інформаційні послуги надаються на договірних засадах.

Згідно з п.20 Порядку, затвердженого постановою КМУ  від 03 серпня 1998 р. №1216, ведення Реєстру МВВ здійснюється з метою визначення рівня екологічної безпеки таких об’єктів для навколишнього природного середовища та здоров’я людини. При цьому інформація Реєстру МВВ є також власністю держави: згідно з п.6 - п.8 того ж Порядку, ведення Реєстру МВВ здійснюють місцеві державні адміністрації за рахунок коштів місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, а контроль за повнотою та якістю ведення останніми покладено на територіальні органи Держекоінспекції.

Слід зазначити, що частиною третьою ст.28 Закону України«Про відходи», відповідно до якого було затверджено цей Порядок, визначено, що з 01.01.2021 року Реєстр МВВ має включати геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюється у мережі Інтернет згідно із Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» (через національний геопортал).

Згідно з відповіддю, наданою тоді ще Міністерством енергетики та захисту довкілля України на запит порталу «GREENPOST» щодо публічної інформації, в рамках проекту «Допомога в розширенні системи моніторингу довкілля на Донбасі» за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні розпочато реалізацію проектної діяльності «Дослідження поточного стану хвостосховищ Донбасу щодо їх можливого аварійного впливу на водні об’єкти в умовах військових дій». Реалізація цього проекту, метою якого є оцінка екологічного статусу поверхневих вод району річкового басейну Дону (у тому числі на тимчасово окупованій території України), наразі триває. Однак із зазначеної відповіді міністерства (далі – Мінекоенерго) не є зрозумілим, яким чином результати цієї діяльності можуть бути враховані у регіональних планах управління відходами, що вже розробляються обласними державними адміністраціями.

Водночас, у липні 2020 року на офійному веб-ресурсі Координатора проектів ОБСЄ в Україні було розміщено  матеріали звіту «Хвостосховища  Донбасу», у складі якого зазначається про наявність 200 таких об’єктів на території Донецької та Луганської областей України, проте наведені результати досліджень тільки 7 МВВ, що належать ПрАТ «Авдіївський коксо-хімічний завод», НВО «Інкор і КО» та ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» (усі – Донецька область).

Між іншим, за наявними у редакції регіональної газети «Екологія промислового краю» (далі – Редакція) даними, в рамках виконання вищезазначеної роботи було запланованофізичне обстеження більшої кількості накопичувачів відходів, відвідування яких в умовах перманентного збройного конфлікту потребувало особливих заходів (окрім стандартних для мирного часу) із організації та забезпечення.

Так, згідно з Інформаційною запискою (від 01.08.2019 р.), підготовленою Офісом Координатора проектів ОБСЄ в Україні за результатами установчої зустрічі із зацікавленими сторонами, серед підприємств із хвостосховищами, відібраних за результатами обговорення і погоджених для подальших досліджень на території Донецької та Луганської областей, було зазначено ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», КХФ «Фенольний завод» ТОВ НВО «ІНКОР і Ко», ПрАТ «Бахмутський аграрний союз» та ВП «Луганська ТЕС» ТОВ «ДТЕК Східенерго». При цьому було відзначено, що накопичувачі промислових відходів цих підприємств розташовані близько до лінії зіткнення, доступ до їх об’єктів обмежений через заходи безпеки та потребує попереднього погодження. Також окрему увагу в протоколі зустрічі від 01.08.2019 р. було приділено ТОВ «НВП «Зоря», дані стосовно якого засекречено, а доступ до інформації щодо шламонакопичувача підприємства потребує погодження в Службі безпеки України.

Слід зазначити, що згідно з оприлюдненими матеріалами звіт «Хвостосховища  Донбасу» було виконано робочою групою під керівництвом державного екологічного аудитора, у партнерстві Координатора проектів ОБСЄ в Україні з Мінекоенерго України. Водночас за інформацією веб-сайту суб’єкта господарювання,  який зазначена особа також представляє, з 2018 року ТОВ «Екоплатформа» залучена до участі у молдавсько-українському проекті Глобального екологічного фонду (GEF) «Сприяння транскордонному співробітництву та комплексному управлінню водними ресурсами в басейні річки Дністер», в рамках якого за Методикою, напрацьованою під час вищезгаданих проектів UBA (2013-2017 рр.), було проведено інвентаризацію українських хвостосховищ в басейні р. Дністер.

Результати дослідницької роботи наразі вже є оприлюдненими на веб-ресурсах багатьох зацікавлених сторін молдавсько-українському проекту, а у відповідному звіті окремо зазначено Міндовкілля як бенефіціара проекту. Втім, проектні плани щодо оновлення національної бази даних накопичувачів промислових відходів на підставі цих результатів та розроблення інтерактивної онлайн-карти хвостосховищ на основі існуючого інформаційного ресурсу міністерства «Екомапа» досі не є реалізованими.

Відповідно, як і у випадку з даними, переданими профільному міністерству за дорученням Німецького відомства з охорони навколишнього середовища (UBA) у 2017 році, результати досліджень, проведених протягом 2018-2020 років за підтримки Глобального екологічного фонду (GEF) та Координатора проектів ОБСЄ в Україні, досі не є належним чином імплементованими у формування та реалізацію державної екологічної політики. Водночас відсутність повноцінної, вичерпної та візуалізованої інформації щодо накопичувачів промислових відходів (що належать до МВВ, ОПН тощо) ускладнює розроблення та фахове/громадське обговорення проектів регіональних планів управління відходів, особливо на тлі відсутності необхідної нормативно-правової бази та встановлених вимог до таких документів.

Так, в ході вищезгаданої панельної дискусії 07.10.2020 року, присвяченої проблемним питанням формування ефективної державної політики у сфері управління відходами, неодноразово зазначалося, що законодавче визначення відповідних регіональних планів лише передбачається рамковим законопроектом №2207-1д, розгляд якого триває у профільних комітетах Верховної Ради України. Крім того, не зважаючи на встановлений розпорядженням КМУ  від 20 лютого 2019 р. №117-р дворічний термін для розроблення та затвердження за погодженням з профільними міністерствами регіональних планів управління відходами до 2030 року, відповідні заходи Національного плану наразі не можуть бути виконані, бо відповідний Порядок досі відсутній. При цьому відкритим залишається питання ефективності витрачання коштів (переважно - бюджетних) на проекти та стратегічну екологічну оцінку (СЕО) цих планів обласними державними адміністраціями, які під час розроблення керувалися виключно Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом Мінприроди від 12.04.2019 №142, проте з очевидних причин не зареєстрованими Мінюстиції як нормативно-правовий акт.

Вочевидь, на шляху формування та подальшої реалізації ефективної державної політики у сфері управління відходами Міндовкілля очікує великий обсяг організаційно-технічної роботи, в успішному виконанні якої зацікавлені усі сторони системи «Громада-Бізнес-Держава». Наприклад,  візуалізація МВВ у вигляді тематичного шару на публічній кадастровій карті України, національному чи іншому офіційному геопорталі сприятиме як підвищенню ефективності просторового/стратегічного планування розвитку територій (особливо, у умовах децентралізації), так і прозорості проведення оцінки впливу на довкілля (ОВД) діяльності окремих об’єктів.

Водночас міністерство, створене лише у середині 2020 року,  має звернути увагу і на застарілі відомчі документи (стосовно вищезазначених накопичувачів та інших МВВ), що дісталися у спадок від «папєрєдніков» та мають ознаки порушень принципів державної регуляторної політики (на думку Державної регуляторної служби):

Втім, не зважаючи на аргументовану пропозицію Державної регуляторної служби щодо перегляду  Постанови №1216 та Наказу №12 з метою їх приведення у відповідність до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «План діяльності Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України з підготовки проектів регуляторних актів на 2021 рік», як і аналогічний документ минулого року  (із змінами та доповненнями, оприлюдненими на офіційному веб-ресурсі), досі не містить відповідних заходів.

Чи поки що?