5 лютого 2019
Спецпроекти

Вигаданий світ екологічного моніторингу

Нещодавно на своєму сайті Мінприроди оприлюднило проект  Постанови щодо здійснення моніторингу у галузі охорони атмосферного повітря.

Редакція ознайомилась з пропозиціями Мінприроди та пропонує своїм читачам невеличкий аналіз цього документу.

Почнемо з того, що запропонований регуляторний акт розроблений на виконання ст. 32 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» (Стаття 32. Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря).

Фіксуємо. До цього ще повернемось.

Припустимо, що пан Гройсман підписує зазначений документ і спробуємо змоделювати ситуацію виконання вимог цієї постанови.

Почнемо з визначення агломерацій. Відповідно до проекту постанови, агломерацією вважається місто із населенням понад 250 тис осіб. Тому під цей критерій підпадає ряд міст України, а саме: Вінниця, Горлівка, Дніпро, Донецьк, Житомир, Запоріжжя, Київ, Кривий Ріг, Луганськ, Львів, Макіївка, Маріуполь, Миколаїв, Одеса, Полтава, Севастополь, Сімферополь, Суми, Харків, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернівці, Чернігів.

Але ж за інформацією того ж Міністерства найзабрудненішими містами визнано Дніпро, Кам’янське, Одеса, Слов’янськ, Краматорськ, Херсон, Лисичанськ, Миколаїв, Луцьк, Кривий ріг, Маріуполь, Київ, Рубіжне, Запоріжжя, Ужгород.

Таким чином, деякі найзабрудненіші  міста не підпадають під визначення агломерації, хоча міжнародне право надає Державам можливість самостійно визначати агломерації за критерієм «якщо населення становить 250 000 чи менше, із встановленою державою-членом густотою населення на квадратний кілометр». 

Агломерації якось визначили, переходимо до вимірювань. Вимірювання повинні проводитися лабораторією аналізу якості атмосферного повітря. А якщо мова йде про лабораторії, то ми плавно переміщуємося у зону відповідальності ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність»

Свіженький закон, який також як і наш новостворений нормативний документ відповідає вимогам міжнародного права.

І в ньому ми бачимо, що до сфери законодавчо регульованої метрології потрапляє і контроль стану навколишнього природного середовища. Отже, лабораторія, яка планує проводити вимірювання, повинна набути певного статусу, відповідно до вимог цього закону.

Набуття статусу означає отримання відповідного уповноваження від центрального органу виконавчої влади, яким в даному випадку є Мінприроди. А Мінприроди не проводить уповноваження жодної вимірювальної лабораторії, бо законом «Про охорону навколишнього природного середовища» на нього ці функції не покладено. 

Тупик. 

Гроші витрачені, обладнання закуплене, а проводити вимірювання немає правових підстав. Отже, і результати вимірювань не матимуть жодної юридичної сили. Це є дуже важливо, бо далі на підставі недійсних вимірювань необхідно буде приймати управлінські рішення. 

Починаємо моніторити!

Для цього створюємо орган управління якістю атмосферного повітря. Ним стає обласний Департамент екології, як вірогідніший варіант розвитку подій (тут Редакція дуже хоче помилятися). Крім функцій координації між суб’єктами моніторингу на зазначений орган покладається відповідальність вживання заходів для поліпшення стану атмосферного повітря.

Свого часу Редакція критикувала діяльність Департаментів, але в даному випадку нам їх щиро шкода! Яким інструментом вони повинні це робити?

Регуляторний вплив на найбільших забруднювачів у них відсутній (Дозвіл на викиди для об’єктів першої групи видає Мінприроди). Зобов’язати забруднювачів створювати свої пости моніторингу вони не можуть. Бо дитятко, яке щойно народилось, лише пропонує забруднювачам встановлювати пости спостережень. Вони можуть встановлювати ці пункти, а можуть і не встановлювати. Примусити їх ніхто не може.

Відволіклися. Повертаємось до моніторингу. Тож, в нашій інформаційній системі починають з’являтись якісь цифри. В Департаменті на них дивляться і розуміють, що нічого не можуть вдіяти, бо…

…важливі показники якості повітря такі як  ТЧ10 та ТЧ2,5 не визначені в національному законодавстві. А коштовні датчики невгамовно показують великі значення.

На годиннику три години ночі, на потужних меткомбінатах вимикається газоочисне обладнання. Система моніторингу блимає червоним кольором. Директор департаменту забув про солодкий сон та терміново телефонує на підприємство і на своє обурення чує: «шановний представник органу управління якістю повітря, відповідно до отриманого Дозволу наше підприємство не здійснює викиди ТЧ10 та ТЧ2,5. Дотримуючись вимог виданого Дозволу, ми здійснюємо викиди Речовин у вигляді суспендованих твердих частинок недиференційованих за складом. І взагалі то ми не дуже довіряємо вашій лабораторії, яка не має відповідного уповноваження. Бажаємо вам міцного здоров’я та успіхів у управлінні якістю повітря». Далі можете до фантазувати самостійно, а ми повертаємось до моніторингу.

Отже із заходами для поліпшення якості повітря не склалося, переходимо до створення Програми моніторингу для відповідних зон та агломерацій. Скликали Комісію, порадились, створили. А краще на Прозорро її замовити, за кошти еко-фонду. І програму написали і грошенят підзаробили. Далі цей документ, відповідно до вимог новоствореної постанови, передається до Мінприроди для погодження.

І в цей час, хтось з присутніх вигукує фразу: «А як же СЕО?».

Дійсно, а СЕО? Новий європейський закон, який вимагає проведення процедури стратегічної екологічної оцінки для документів державного планування - стратегій, планів, схем, містобудівної документації, загальнодержавних програм, державних цільових програми та інших програм і програмних  документів, які розробляються та/або підлягають затвердженню органом державної влади, органом місцевого самоврядування. 

Але, не забуваймо, що наша ситуація вигадана, тому ми нехтуємо вимогами ЗУ «Про СЕО» та затверджуємо програму.

Громадськість? Ні не чули!

Час летить невпинно. І ми дійшли до критеріїв якості повітря. Верхній та нижній критерії оцінювання вмісту забруднюючих речовин. І, наприклад, для діоксиду сірки маємо 75 мкг/м-3 не повинні бути перевищені більше, ніж в 3 рази у будь-який календарний рік.

Тут відгукнулись люди із хімічною освітою і починають стверджувати, що такого як мкг/м-3 не буває . Навіть апелюють до якихось там стандартів на кшталт IUPAC (Міжнародний союз фундаментальної та прикладної хімії). 

«Масова концентрація  це відношення маси речовини до об'єму суміші, та має одиницю вимірювання мкг/м3 або мг/м3. А такої ми не знаємо» - говорять вони. 

Ну наші читачі пам’ятають, що ситуація ця вигадана, тому можна масову концентрацію вимірювати у невідомих одиницях.

Далі Редакція пропонує звернутись до першоджерела, бо так і з розуму не важко зійти.

В даному випадку першоджерелом є ДИРЕКТИВА 2008/50/ЄС ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ТА РАДИ від 21 травня 2008 року «Про якість атмосферного повітря та чистіше повітря для Європи». Порівняємо норматив для того ж діоксиду сірки. Що ми бачимо? 75 мг/м3 не повинні бути перевищені більше, ніж в 3 рази у будь-який календарний рік. 

Цікаво! Ну по-перше це в 1000 разів більше ніж встановлено в новоствореному українському законодавстві (нагадуємо ситуація вигадана). По-друге – одиниці вимірювання відповідають міжнародній системі одиниць.

Отже, якість повітря у нашому нереальному житті у 1000 разів краща ніж в Європі. (Для довідки – 1 мг дорівнює 1000 мкг). Тут виникає відчуття, що наш вигаданий світ необхідно якось від цієї Європи захищати, щоб повітря нам не забруднювали.

Аналізувати інші нормативи не має жодного сенсу, бо там таке саме. 

І, навіть, якщо всі помилки будуть виправлені, імплементувати європейські норми в національне законодавство на рівні постанови – це сором. Без змін в базові закони це утопія. 

Замість післямови:

Пан Аваков, який живе, можливо, в більш реальному житті не чекає подарунків від Мінприроди.

НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ  № 154 від 28.02.2018  "Про затвердження Порядку здійснення моніторингу за вмістом миш’яку, кадмію, ртуті, нікелю та поліциклічних ароматичних вуглеводнів в атмосферному повітрі".

Пан Семерк, доречі, затвердив.