16 червня 2020
Спецпроекти

Управління відходами в Донецькій області шиворіт-навиворіт

  - А пам'ятаєте, колись ми пили воду прямо з Дінця?

- А зараз купуємо її в магазині ...

- Якщо залишити все як є, то завтра наші діти

купуватимуть в магазині і повітря!

Володимир Бударін, директор ТОВ "Екотенк"


Зробивши своїм вибором вектор європейського розвитку, Україна вибрала і цивілізоване ставлення до навколишнього середовища. Факторів, що забруднюють природу, вистачає. Це: промисловість, транспорт, сільське господарство, міські відходи. У цій статті хочу зупинитися на останньому факторі, тим більше, що за родом професійної діяльності доводиться займатися проблемами саме твердих побутових відходів (ТПВ) і відходів міських очисних споруд. У своїй роботі ті, хто відповідає за утилізацію відходів, а в Донецькій області - це департамент екології та природних ресурсів ДонОДА і йому супутні служби, повинні керуватися як мінімум двома документами: Рамковим  законодавством ЄС - Директива 2008/98 / ЄС від 19.11.2008 «Про відходи ... », імплементованим в Україні в 2017 році, і Законом України « Про відходи ». Директива встановлює загальні вимоги до поводження з відходами та дає піраміду пріоритетів утилізації відходів.

 Як бачите, чільна роль тут відводиться запобіганню утворення  відходів, їх повторному використанню та переробці, і тільки те, що нікуди не годиться - відправляють на смітник.

В Україні ж досі найпоширенішим видом утилізації залишається захоронення ТПВ на полігонах з нелегальним сортуванням вторинної сировини «грачами» на самих звалищах. Тобто наша піраміда цінностей насправді перевернута з ніг на голову.

Як видно зі схеми нижче, на полігони у нас вивалюється 94% ТПВ, для порівняння: в середньому по ЄС цей показник становить 25%. Тому в нашій прекрасній країні неосяжні простори зайняті звалищами, а прилеглі території перебувають у жахливому екологічному стані.

Однак багато областей і міст України вже розробляють стратегічні програми управління ТПВ у своїх регіонах з урахуванням європейської ієрархії утилізації відходів. Так, до нашої компанії вже звернулися кілька міст з проханням взяти участь в розробці їхніх регіональних програм.

Природно, нам захотілося ознайомитися і з програмою управління ТПВ в нашій рідній Донецькій області. Виявилося, що з цим у нас все в порядку: затверджена Програма поводження з відходами в Донецькій області на 2016-2020 роки є. Розробило її Державне підприємство «Східноукраїнській екологічний інститут». Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, складає більше ніж 1,7 млрд. грн.

Однак не все в ній відповідає вимогам не тільки Директиви, але й здорового глузду і простої логіки.

У ній багато уваги приділяється дрібницям, наприклад, підрахунку контейнерів, але абсолютно не проробленою залишається стратегія, яка повинна була б визначити головний стрижень індустрії утилізації відходів так, як це зроблено в «Національній стратегії управління відходами в Україні до 2030 р.», основна ідея якої спрямована на визначення європейських норм для впровадження їх в українське законодавство та запозичення досвіду держав-членів ЄС.

Мимохідь, без будь-якої конкретики, в Програмі  говориться про необхідність роздільного збору сміття, причому в одному місці під цим розуміється сміттєсортувальна лінія: «Розширення зони роздільного збирання відходів буде виконуватися по мірі введення в експлуатацію сміттєперевантажувальних станцій з системою сортуваннях відходів», в іншому місці сортування вже покладається на населення, - йдеться про необхідність «агітаційно-просвітницької компанії серед населення з роздільного збирання побутових відходів».

Так само, мимохідь, в програмі згадується про переробку відходів (харчових), що біологічно розкладаються: «Будівництво сучасних регіональних полігонів дозволить... організувати збір біогазу та збір фільтрату з товщі полігону». Тобто і в подальшому планується харчові відходи закопувати!

Розглянемо докладніше питання переробки харчових відходів. Згідно зі статистикою, їх в ТПВ близько 40% за вагою, проте як було процитовано вище, їх будуть закопувати на «сучасних регіональних полігонах», щоб потім збирати біогаз. Проаналізуємо актуальність такого підходу:

  • По-перше, згідно з ієрархією поводження з відходами, до поховання на полігонах допускаються тільки ті відходи, які ніяк не можна переробити, всі інші повинні бути повернуті в обіг у вигляді вторинних ресурсів або енергії.
  • По-друге, здоровий глузд підказує, що не відводячи на полігони харчові відходи, ми на 40% зменшимо на них навантаження, на стільки ж продовживши термін їх експлуатації, при цьому звалища практично перестануть бути джерелом смороду і забруднювачем ґрунтових вод.
  • По-третє, Закон України «Про відходи» говорить: «Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія».

А ось із цього місця, як експерт в області переробки органічних відходів, можу розповісти докладніше, що в світі вже тисячі років існує технологія анаеробного (без доступу повітря) зброджування харчових, сільськогосподарських та інших органічних відходів у біогазових установках (БГУ) з отриманням біогазу, за складом ідентичного природному газу і такого цінного для наших виснажених сільгоспземель продукту як біодобриво, про який добре знають агрономи і про який можна написати окрему статтю.

За офіційною статистикою в Донецькій області щорічно збирається близько 500 тис. т ТПВ, з них 40% (200 тис. т) - біологічно розкладаються. З урахуванням їхньої метаногенної здатності, в біогазових установках можна отримувати щорічно 25 млн. м3 біогазу з концентрацією метану 60% або 15 млн. м3 очищеного метану. При нинішній середній ціні природного газу 6 грн. за м3, отриманий газ буде коштувати 90 млн. грн.

Після зброджування в БГУ щорічно буде утворюватися близько 500 тис. т біодобрива з вологістю близько 95%, за живильною цінністю еквівалентного 5 тис. т такого мінерального добрива як нітроамофоска. При ціні нітроамофоски 10 тис. грн. за тонну, біодобриво буде коштувати 50 млн. грн., хоча його цінність для відновлення природної родючості орних земель незрівнянно вища за мінеральне.

БГУ добре вписується в схему комплексної переробки ТПВ та надлишкового мулу міських очисних споруд. До слова, ця схема продуктивно працює не тільки в ЄС, але і, наприклад, в Білорусі. Таку схему адаптуємо і ми до реалій декількох великих міст України. Структурна схема універсального комплексу з переробки комунальних відходів виглядає так:

До слова, компанія ЕКОТЕНК свого часу розробила, змонтувала і успішно провела державні випробування дослідно-промислової  БГУ. Може, про це в екологічному інституті не знають? - так ні ж, ми погоджували з ним технічні умови на БГУ. Може, в департаменті екології та природних ресурсів ДонОДА про це не знають? - так ні ж, на запрошення керівника департаменту С.П. Натруса ми робили для співробітників департаменту презентацію біогазових технологій, якраз стосовно переробки ТПВ, у далекому 2015 році, тобто до розробки ними Програми.

Готуючи цю статтю, в Ютубі я натрапив на фільм, зроблений на замовлення департаменту екології про заплановане будівництво в Донецькій області двох сміттєспалювальних заводів, в Краматорську і Маріуполі, потужністю переробки змішаного сміття по 150 тис. т на рік. Мене це здивувало, тому що в Програмі про це нічого не згадується.  Це що - експромт? Але, по-перше, спалювати те, що можна повернути в оборот - суперечить Директиві ЄС і чинному законодавству, по-друге, повноцінне очищення продуктів згоряння і постійний їх моніторинг є надзвичайно дорогими технологіями навіть для розвинених країн, по-третє, навіть при нормальних ГДК викидів, через 10-20 років на території навколо заводу накопичується така кількість важких металів та інших «принад», які роблять неможливою подальшу його експлуатацію. Недарма,  Верховна Рада відмовилася надавати «зелений тариф» сміттєспалювальним технологіям. Так може давайте відразу застосовувати екологічно чисті технології?

2020 рік скоро закінчиться, як і термін дії даної багато в чому не виконаної Програми. Мабуть, буде прийнято чергову 5-річну програму. Хотілося б бачити її більш продуманою і такою, що відповідає нашому світлому європейському майбутньому. Сподіваюся, проект нової Програми вже розроблений і найближчим часом він стане доступним на сайті ДонОДА для обговорення.

Цією статтею запрошую всі зацікавлені сторони до дискусії з цієї болючої теми, яка стосується кожного жителя нашої чудової планети.