27 жовтня 2020
Спецпроекти

ПЕРЕЛІК ПІДПРИЄМСТВ-РОЗРОБНИКІВ – РУДИМЕНТ СИСТЕМИ

 Давним-давно у далекій-далекій галактиці… так могла б починатися стаття про мрії «новонародженого» Міндовкілля мати регуляторний інструмент з надзвичайно потужними корупційними ризиками. Та, не так сталося, як гадалося…

А тепер розглянемо що ж відбулося.

Невеличкий екскурс в історію. Давним-давно … ще у 1996 році, коли ще в Україні розробляли проекти нормативів ГДВ (гранично-допустимих викидів), існував Наказ тоді ще Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 104, відповідно до якого зазначене Міністерство здійснювало видачу Дозволів та ставило на облік організації, що розробляють проекти нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих  речовин  у атмосферне повітря від стаціонарних джерел.

Йшли роки, змінювалося законодавство, але бажання видавати Дозволи та апетити Міндовкілля (тоді вже Міністерство екології та природних ресурсів України ) лише посилювалися. І от настає ера обґрунтовуючих документів (Документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання Дозволу на викиди…).

Зниження регуляторного тиску?.. Ні! Про це навіть не йдеться! Та й апетити нікуди не поділись.

Отже, Наказ 465 від 2001 року. І знов надання дозволів. Але тепер це називається більш делікатно – надання реєстраційних свідоцтв. Що ж змінилося по суті оцінювання підприємств, що займаються зазначеним видом діяльності? Та фактично нічого. Ті ж самі вимоги, ті ж самі форми, ті ж самі оцінювачі.

І тут настає ера Дерегуляції і Державна регуляторна служба (ДРС) звертає увагу профільного міністерства на відсутність у переліку документів дозвільного характеру такого дива як Реєстраційне свідоцтво. Дітися нема куди, треба діяти. І тут креативний мозок державних мужів вигадує Реєстр, а себе наділяє повноваженнями внесення в цей реєстр підприємств та організацій, які можуть здійснювати розробку документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів. Ніби-то і не дозвільна процедура, і вимоги ДРС задовільнили, і собі важелі впливу залишили. Чи щось змінилось у нововведеній процедурі внесення до реєстру? Ну, що за питання? Звісно, що ні! Регуляторний тиск зовсім не мінімізований. Закріплюється вся ця процедура Наказом 475 і нова команда молодих реформаторів, тоді ще міністра Семерака, займається сумлінним веденням реєстру.

Необхідно зазначити, що ведення реєстру відбувається у файлі в форматі XLSХ, який можна завантажити з сайту міністерства. Жодних розпорядчих документів, жодних наказів міністерства. Лише електрона таблиця. І суб’єкти господарювання вереницею потяглись у зазначений реєстр.

Село неначе погоріло,
Неначе люде подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!
(Тарас Шевченко. Кобзар)

До речі, парадокс цього шедевру державного регулювання полягає в тому, що, не дивлячись на визначені Наказом 475 можливості з подовження терміну перебування в Реєстрі, ця норма не використовується. І це є принциповою позицією посадовців. Таким чином, маємо Наказ 475, який прийнятий у 2012 році, а перший запис в реєстрі датований 2015 роком. Тобто, на протязі 2012-2015 років жодне з підприємств не отримувало Дозвіл на викиди (бо за відсутності в Реєстрі розробника, дозвільний орган відмовляв у наданні Дозволу на викиди)? Питання риторичне.

Та, не дивлячись на надумані дозвільні процедури, нова команда реформаторів міністра Семерака вирішує йти далі. Бо ж апетит приходить під час їжі. І якось дуже «неприбутково» надавати вигадані дозвільні процедури один раз на п’ять років. Креативний мозок вигадує процедуру виключення з реєстру на підставі виявлення Мінприроди неякісно виконаних робіт. Хоча найстрашніший сон будь-якої організації-розробника, це отримання відмови у видачі документу дозвільного характеру із зазначенням підстав у відмові «… потребує доопрацювання (крапка!)». Доопрацьовувати можна нескінченно. От вам і нові вигоди. По-перше, можна шантажувати розробника надуманими відмовами у видачі Дозволу на підставі розроблених документів; по-друге, можна шантажувати виключенням з реєстру. Та, не так сталося, як гадалося! ДРС повернула проект змін до наказу його «креативним» авторам (у 2018-2019 роках ДРС двічі приймала рішення про відмову у погодженні проекту змін до Наказу №475 б/н від 12.11.2018 р. та №97 від 01.03.2019 р.).

Так минали роки…

І 2020 рік став не лише роком глобальних катастроф та COVID-19, а й роком закриття життєдайного джерела.

На підставі численних звернень до ДРС, регулятор застосовує механізм прикладного дерегулювання через прийняття відповідного рішення щодо зупинки дії Наказу 475 з 19 жовтня 2020.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

ДЕРЕГУЛЯЦІЯ У ПРИРОДООХОРОННІЙ СФЕРІ. КАМПАНІЯ-2020.

ПЕРШІ ПРАВИЛА У БОРОТЬБІ БЕЗ ПРАВИЛ

ПРО ЗУПИНЕННЯ ДІЇ НАКАЗУ МІНІСТЕРСТВА ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ ВІД 01.10.2012 № 475


Та, «новонароджене» Міністерство не здається. В плани регуляторної діяльності внесено рядок щодо розробки «Порядку внесення юридичних осіб, яким надається право на розробку звітів по інвентеризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та документів, в яких обгрунтовуються обсяги викидів для суб'єктів господарювання, до переліку Міндовкілля». Новонародженому нема чим зайнятись, окрім розробки вигаданих регуляторних процедур. Апетити у «новонародженого» не поступаються «попередникам».

Отже, ще один рубікон пройдено! Йдемо далі, роботи ще багато!