27 червня 2019
Спецпроекти

ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОВОДЖЕННЯ З НЕБЕЗПЕЧНИМИ ВІДХОДАМИ 2016-2019: ОЧІКУВАННЯ ТА РЕАЛЬНІСТЬ

Замість ПРОЛОГу: Декларації світлого майбутнього (Нові правила для нових ігор)

«Нові ліцензійні правила встановлюють прозорі умови ведення бізнесу в сфері поводження з небезпечними відходами та дозволяють державі здійснювати ефективніші заходи державного контролю за діяльністю ліцензіатів у цій сфері. Природоохоронна громадськість та учасники ринку переробки і утилізації небезпечних відходів більше року чекали на цей документ. Система поводження з небезпечними відходами була де-факто знищена. Через відсутність ліцензій ми отримали неврегульовану та неконкурентну ситуацію, коли пестициди, агрохімікати,  фармацевтичну продукцію, що втратила термін придатності, утилізували як заманеться  і де заманеться або у випадку з ліками – повторно пакували і продавали в аптеках. Мінприроди за два місяці проведено титанічну роботу для вироблення та упорядкування нових ліцензійних умов, які  дозволять державі контролювати великий тіньовий та ринок небезпечних відходів із мільярдним обігом коштів та нарешті встановлять прозорі умови для бізнесу, унеможливлюючи корупційні оборудки у цій сфері. Нові ліцензійні умови унеможливлять виникнення подібних ситуацій і це стане першим кроком до нашої спільної мети, до зменшення та мінімізації ризиків для навколишнього природного середовища, життя та здоров’я людей», - саме так Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак прокоментував 13.07.2016 року на офіційному сайті очолюваного ним Мінприроди  ухвалення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 р. №446, якою було затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, підприємства, що працюють у цій сфері (294 суб’єкта на дату затвердження), мали протягом двох місяців привести свою діяльність у відповідність із новими вимогами. 

08.11.2016 року на Урядовому порталі було оприлюднене повідомлення, згідно з яким «Мінприроди 16 вересня 2016 року розпочало планові та позапланові перевірки підприємств, які мають ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Комісія Мінприроди з проведення перевірок  задля  забезпечення прозорості роботи та донесення інформації до громадян, органів місцевої та центральної влади розпочинає оприлюднювати на офіційному сайті перші результати проведеної роботи на підставі актів перевірки та офіційних наказів. Інформація  про результати перевірок ліцензіатів у сфері поводження з небезпечними відходами у  ході проведених перевірок буде оновлюватися та публікуватися на офіційному сайті Мінприроди»

Серед іншого, зазначене повідомлення містило посилання на електронний ресурс, на якому можна ознайомитися з переліком підприємств, що пройшли процедуру перевірки дотримання нових Ліцензійних умов, та результати цих перевірок.

 

Частина 1. Правда – або секрет, або за гроші (Платна прозорість).

 

Як і було офіційно анонсовано, результати активної діяльності вже згадуваного Мінприроди та створених ним Комісій з проведення перевірок дотримання вимог Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами регулярно викладалися за зазначеною е-адресою, починаючи з листопада 2016 року. Згодом, у зв’язку з набранням чинності 01.01.2017 року Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та відповідного мораторію, проведення планових перевірок зазначених Ліцензійних умов було припинено, а останні публікації  результатів цих перевірок на вищезгаданому електронному ресурсі Мінприроди датовані 25.04.2017 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 р. №1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що вступила в дію 23.02.2018 року, Мінприроди було включено до зазначеного переліку,  а планові перевірки дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами – з 12.03.2018 року фактично поновлено.

Втім,  початок виконання Плану-графіку заходів державного нагляду (контролю) на 2018 рік, затвердженого Наказом Мінприроди від 28.11.2017 р. №447 аж ніяк не призвело до поновлення публікацій результатів цих перевірок. І це не зважаючи ані на раніше наведені анонси прозорості перевірок, ані на вимоги чинного законодавства, ані на численні звернення ЗМІ.

ДОВІДКОВО  (витяг з Акту від 27.02.2017 р. № 1/12-Л-2017 планової перевірки,  проведеною Комісією Державної регуляторної служби України, щодо додержання Міністерством екології та природних ресурсів України вимог законодавства у сфері ліцензування господарської діяльності поводження з небезпечними відходами):

«…Відповідно до п.14 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» провадження господарської діяльності поводження з небезпечними відходами підлягає ліцензуванню.

Згідно з п.14 Переліку органів ліцензування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 р. № 609, органом ліцензування провадження господарської діяльності поводження з небезпечними відходами визначено Мінприроди.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2016 р. № 446 та набрали чинності 16.07.2016 (день публікації у друкованому виданні «Урядовий кур'єр»).

Відповідно до Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 р. № 32, до основних завдань Міністерства екології та природних ресурсів України, серед іншого віднесено здійснення ліцензування у сфері провадження господарської діяльності поводження з небезпечними відходами. 

Згідно з Положенням «Про відділ ліцензування дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів», затвердженого заступником Міністра – керівником апарату,  функції,  пов’язані з ліцензуванням господарської діяльності поводження з небезпечними відходами здійснюються відділом дозвільно-ліцензійної діяльності та контролю Департаменту екологічної безпеки. 

Відповідно до функціонального розподілу обов’язків координацію діяльності Департаменту екологічної безпеки здійснює заступник Міністра екології та природних ресурсів України Вакараш В.М.»

Відповідно до власного Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2014 р. №724, Державна регуляторна служба України (надалі - ДРС) є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Згідно  чинної з 01.01.2017 року ч.4 ст.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю)  у сфері господарської діяльності» (надалі – Закон про нагляд) органи державного нагляду (контролю) зобов’язані оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах та вносити до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) визначені законом відомості про здійснені заходи державного нагляду (контролю).  При цьому, органи державного нагляду (контролю) та ДРС забезпечують повноту та достовірність відомостей, внесених до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю). 

У свою чергу, п.2 ст.41 Закону про нагляд,  яка теж набула чинності з 01.01.2017 року,  визначає, що до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), серед іншого, вносяться відомості про: 

  • результати здійсненого заходу державного нагляду (контролю) із зазначенням номера акта щодо виявлення або відсутності порушень законодавства, посилання на відповідні вимоги законодавства у разі виявлення порушень;
  • короткий зміст розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснених заходів державного нагляду (контролю);
  • застосовані до суб’єкта господарювання адміністративно-господарські санкції за результатами здійсненого заходу державного нагляду (контролю);
  • результати оскарження розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю) та застосовані до суб’єктів господарювання адміністративно-господарські санкції.

Також, згідно з п.11 тієї ж ст.41 Закону про нагляд органи державного нагляду (контролю) та ДРС зобов’язані вносити відомості до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) у строки, визначені законодавством (Порядок функціонування інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), внесення відомостей до неї та строки розміщення цих відомостей були визначені Постановою Кабінету Міністрів від 24.05.2017 р. №387).

Додатково у Законі про нагляд зазначені (п.8 ст.41, ст.91) та діють з 01.01.2017 року повноваження ДРС щодо забезпечення створення та функціонування, а також – виконання функцій держателя інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. 

Слід зауважити, що відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03.11.2016 р. 1726-VIII, яким були внесені вищезазначені зміни до Закону про нагляд,  Кабінету Міністрів України доручалося протягом року з дня набрання чинності цих змін (з 01.01.2017 року) забезпечити створення та введення в дію інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) – тобто, до 01.01.2018 року.

У жовтні 2017 року Державною регуляторною службою України спільно з Міністерством економічного розвитку i торгівлі України та Офісом ефективного регулювання (BRDO) було запущено пілотний модуль планування заходів державного нагляду (контролю) та збору інформації для запуску інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю), який надав центральним органам виконавчої влади - органам державного нагляду (контролю) практичну можливість виконати вимоги Закону про нагляд в частині наповнення цієї системи відомостями про здійснені заходи державного нагляду (контролю).

Всупереч вищенаведеним положенням законодавства Мінприроди, починаючи з 23.04.2017 року (дата останніх публікацій), припинило оприлюднення на власному офіційному веб-сайті результатів перевірок додержання ліцензійних умов поводження з небезпечними відходами, а згідно даних статистики Інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) станом на 01.01.2019 року з 117  запланованих перевірок за цим напрямом, що мали бути проведені протягом попереднього року, відомості щодо жодної перевірки не було внесені до цієї системи та, відповідно, хоч як оприлюднені.

Таким чином, протягом майже усього 2018 року (після зняття мораторію з 23.02.2018 року) порушувався один з основних принципів державного нагляду (контролю), визначений ст.3 Закону про нагляд (а саме, принцип відкритості та прозорості), що, в свою чергу, вочевидь призвело до підвищення відповідних корупційних ризиків.

Слід зауважити, що ст.9 Закону про нагляд передбачає пряму відповідальність посадової особи органу державного нагляду (контролю) за невнесення або внесення недостовірних відомостей чи відомостей не в повному обсязі про здійснені заходи державного нагляду (контролю) до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) - зокрема, за ст.166-21 КУпАП «Порушення порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». 

Згідно ст.91 Закону про нагляд складання актів перевірок та внесення в установленому Кабінетом Міністрів України порядку подань до органів державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог цього Закону, які є обов’язковими до розгляду, а також  складання протоколів про відповідні адміністративні правопорушення належить до компетенції  ДРС. Більш того, згідно п.6 Порядку проведення перевірок додержання органами державного нагляду (контролю) вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 р. №361, виявлення відповідальними посадовими особами ДРС фактів невнесення або внесення недостовірних відомостей, внесення відомостей не в повному обсязі щодо заходів державного нагляду (контролю) до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) під час аналізу інформації, внесеної органами державного нагляду (контролю) до цієї системи, є підставою для проведення позапланової перевірки органу державного нагляду (контролю).

Редакція регіональної газети «Екологія промислового краю», зважаючи на вищенаведені правові аргументи, зверталася до уповноважених з вищенаведених питань державних органів  щодо вжиття належних заходів реагування та виправлення негативної ситуації, що склалася.

На превеликий жаль, ані Міністерством екології та природних ресурсів, відповідальним за здійснення заходів державного нагляду (контролю) в частині дотримання суб’єктами господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, ані Державною регуляторною службою, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності, належні заходи реагування вжиті не були та, відповідно, ситуацію не було виправлено.  

Відразу слід зауважити, що на усі запити, звернення Редакції як до Мінприроди, так і безпосередньо до його керманича (пана Міністра - Семерака О.М.) відповіді надходили виключно від Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності  Міністерства (надалі - Департамент), та у переважній більшості –  за підписом директора цього підрозділу (пана Лук’янчука С.І.).

Щодо бездіяльності Мінприроди та невиконання ним наведених вимог законодавства Департамент наводив (лист вих.№7/4922-18  від 20.09.2018 р.) лише те,  що  у  2018 року Мінприроди здійснює тільки підготовку відомостей для подальшого (!) внесення до Інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю).  Ще раніше (лист вих.№7/2506-18 від  16.05.2018 р.) Департамент Мінприроди наполягав, що Законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та  «Про основні засади державного нагляду (контролю)  у сфері господарської діяльності» не передбачено  оприлюднення на офіційних веб-сайтах органів ліцензування відомостей про здійснені ними перевірки. І це – не зважаючи на вказану Редакцією у зверненні до Мінприроди ч.4 ст.8 Закону про нагляд, яка прямо це вимагає!

Розгляд Державною регуляторною службою скарги Редакції на бездіяльність Мінприроди мав ще більше елементів гротеску та абсурду. По перше, цей розгляд фактично тривав більше 3 місяців, всупереч вимогам ст.20 Закону України «Про звернення громадян» , що встановлюють граничний термін  розгляду і вирішення звернень не більше одного місяця від дня їх надходження. У разі неможливості вирішення порушених у зверненні питань у місячний термін ця стаття дозволяє подовження терміну розгляду керівником відповідного органу, установи чи організації, однак за умови обов’язкового повідомлення про це заявнику. 

При цьому, Редакція зверталася до ДРС (як і до інших органів державної влади, місцевого самоврядування тощо) в особі її редакторки, що, між іншим, є громадянкою України та користується усіма відповідними правами, наданими їй Конституцією та іншими нормативно-правовими актами України, зокрема - Законом України «Про звернення громадян». Саме тому відсутність чіткої регламентації, на яку іноді та переважно усно посилаються «розглядачі» щодо строків розгляду звернень юридичних осіб, однією з яких є Регіональна газета «Екологія промислового краю», є недоречною або, принаймні, досить спірною. Втім, слід визнати, що існуюча прогалина у законодавстві сприяє створенню перешкод для нормальної діяльності юридичних осіб, ущемленню їх прав на звернення та отримання інформації, а також  можливості  маніпуляцій під час розгляду відповідних звернень органами державної влади, місцевого самоврядування тощо.

Не дочекавшись у встановлені Законом терміни  хоч би якої офіційної відповіді на власне звернення від 14.08.2018 року (ані проміжної, ані кінцевої – тільки невиразна балаканина чергового клерка за контактним телефоном канцелярії ДРС, окрім підтвердження отримання  вхідним №11444 від 15.08.2018 р.), Редакція 08.11.2018 року надіслала до ДРС скаргу вже щодо дій/бездіяльності самої ДРС, на яку нарешті отримала результат розгляду (лист від 11509/0/20-18 від 28.11.2018 р.).  У цій відповіді ДРС на питання вжиття заходів реагування до Мінприроди  відповіло по суті нічого: без будь-якої аргументації лише зазначило, що «…перевірка додержання Міністерством екології та природних ресурсів законодавства  у сфері ліцензування не була проведена у зв’язку з відсутністю предмета перевірки…». Отакої!  Між іншим, відповідно до ст.24 Закону «Про звернення громадян», за порушення цього Закону передбачена цивільна, адміністративна та навіть кримінальна відповідальність. 

Зважаючи на відсутність будь-якого оприлюднення, протягом 2018 року Редакція неодноразово, а саме - 99 разів (дев’яносто дев’ять, Карл!) зверталася на адресу Міністерства  екології та природних ресурсів стосовно надання в порядку, визначеному Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформації про результати проведення перевірок додержання 117 ліцензіатами вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, а також -  відповідних матеріалів. 

При цьому, у кожному запиті пропонувалося надсилати таку інформацію на вказану електрону адресу Редакції, як і копії (фото/сканкопії) відповідних матеріалів здійснення  державного нагляду (контролю): актів перевірок та приписів/розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами. 

Крім того, Редакція звертала увагу Міністерства на те, що згідно із ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача, як і засіб надання відповіді та такі запити. 

Відповіді Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України (надалі - Департамент), що надходили на вищезазначені запити Редакції, викликали щонайменше подив.

По перше, усі відповіді Департаменту та матеріали, що до них додавалися,  надходили до Редакції виключно у паперовому вигляді за допомогою державного поштового оператора. При цьому, у них зазначалося, що «…надання інформації у електронному форматі можливе, якщо вона наявна у такій формі або її розпорядник має достатньо ресурсів для її переведення у електронний формат». Тобто, таких ресурсів у Департаменті недостатньо?

По-друге, до відповідей Департаменту запитані матеріали додавалися лише частково.  Посилаючись на ч.2 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та п.12 Наказу Мінприроди від 02.12.2011 №504, Департамент раз за разом  повідомляв про необхідність «…відшкодування  у відповідному порядку фактичних витрат на копіювання або друк документів обсягом понад 10 сторінок, що надаються за запитом на інформацію», та незмінно додавав рахунки для здійснення оплати  цих витрат. 

Слід зауважити, що загальна сума таких рахунків за 2018 рік склала більше 5000 грн. на копіювання та друк 1360 (!) сторінок документів, окрім 800 (!) сторінок , що були надані безкоштовно. Така позиція Мінприроди як центрального органу виконавчої влади, що безпосередньо відповідає, серед іншого, за забезпечення формування державної політики у сфері раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Редакції здалася, щонайменше, дивною. І це - не враховуючи на поштові витрати на пересилання      99 листів (рекомендованих, з повідомленням про одержання) установи, що витрачає кошти державного бюджету України, а точніше – кошти її платників податків. 

У Редакції склалося цілком логічне враження, що недостатність ресурсів, необхідних на переведення інформації у електронний формат (про що постійно бідкався Департамент Мінприроди у власних відповідях) випливає з їх нераціонального використання (як приклад, поштові марки на одному з конвертів на загальну суму 47 грн.), а саме задля їх відтворення додавалися рахунки для здійснення оплати виготовлення/друк копій документів.   

Згодом,  Редакція газети звернула увагу вже безпосередньо пана Семерака як Міністра екології та природних ресурсів України, що вважає викладену позицію Департаменту помилковою та такою, що не відповідає в повній мірі чинним нормативно-правовим актам. 

Зокрема, згідно п.4 ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та п.3 Наказу Мінприроди від 02.12.2011 р. №504, вимога щодо стягнення плати за копіювання та друк документів не поширюється на випадки надання інформації, що становить суспільний інтерес. 

За визначенням ч.2 ст.29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка, серед іншого, забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.  Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, а також право на її поширення. Також, відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Оскільки матеріали проведення планових заходів державного нагляду (контролю) з питань дотримання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності фактично або потенційно містять зазначені свідчення та забезпечують реалізацію вищенаведених конституційних прав свобод і обов'язків, такі матеріали є інформацією, що становить суспільний інтерес та мають надаватися безкоштовно, не зважаючи на обсяги.

Окремо Редакцією наголошувалося на ретроспективну (до 23.04.2017 року) практику оприлюднення результатів перевірок додержання ліцензійних умов поводження з небезпечними відходами на офіційному веб-сайті Мінприроди, що вочевидь сприяло прозорості у цій сфері та покращенню інформованості її учасників. Зазначалося, що  зняття з 23.02.2018 року мораторію на здійснення заходів державного нагляду (контролю)  за додержанням суб’єктами господарювання ліцензійних умов провадження діяльності із поводження з небезпечними  відходами обумовлює можливість відновлення відповідних оприлюднень.

Відповіді Департаменту екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності, що надходили на запити Редакції до Мінприроди протягом 2018 року, містили найрізноманітніші аргументи щодо неоприлюднення та, загалом, обмеження доступу до матеріалів перевірок ліцензіатів.

Так, наприклад у листі вих.№7/4922-18 від 20.09.2018 р. Департамент, посилаючись на ст.25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст.13 Закону України «Про інформацію», констатував, що акти перевірок ліцензіатів не є за визначенням екологічною інформацією і… все! В той же час, Редакція у власних запитах акцентувала увагу  не на екологічності інформації, а на її суспільному інтересі, у тому числі – потенційної можливості введення громадськості в оману щодо результатів зазначених перевірок.

У зв’язку  з повторною відмовою у наданні вищезазначених матеріалів, що була викладена у відповіді  Департаменту (вих. лист №7/2506-18  від 16.05.2018 р.) разом із досить сумнівною аргументацією, Редакція була змушена оскаржити вищезазначені дії Міністерства екології та природних ресурсів як розпорядника публічної інформації (а саме, матеріалів проведення перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами) відповідно до положень ст.17, ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації передбачена ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а за порушення законодавства про інформацію - ст.27 Закону України «Про інформацію».

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті винні особи за ст.212-3 КУпАП. Зазначена стаття в ч.1, серед іншого, визначає, що неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію" , "Про доступ до публічної інформації", - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб. При цьому, складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.212-3 КУпАП України покладено на уповноважену особу секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, як це зазначено у п.8-1 ч.1 ст.255 КУпАП.   

На підставі вищезазначеного, Редакція спрямувала на адресу офісу Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини скаргу з питань порушення посадовими особами Міністерства екології та природних ресурсів вимог Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», а також - притягнення  до встановленої Законом відповідальності (дисциплінарної, адміністративної) винних у порушенні охоронюваних Конституцією України та Законом прав Редакції посадових осіб Міністерства екології та природних ресурсів.

На превеликий жаль, позиція Редакції не була підтримана Представником   Уповноваженого з дотримання інформаційних прав та представництва у Конституційного Суду України (Барвицький В.), а належні заходи реагування – відповідно вжиті.  

Після безуспішного намагання переадресувати розгляд зазначеної скарги Редакції до Національної поліції України,  до компетенції якої належить розгляд питань притягнення осіб до кримінальної відповідальності за перешкоджання законній журналістській діяльності та, зокрема, незаконну відмову у доступі журналіста до інформації, що, на думку пана Барвицького, мало місце у даному випадку (лист вих.№5/14-321518.18/05-112 від 02.08.2018 р., відмовлено за відсутністю ознак кримінального правопорушення), та отримання відповідних роз’яснень від Мінприроди цим Представником   Уповноваженого було повідомлено Редакції наступне. 

Згідно відповіді (лист вих.№5/14-330208.18/05-112 від 17.12.2018 р.), із змісту  запиту Редакції до Міністерства та звернення до Уповноваженого «…не вбачається, яким чином зміст запитуваної  інформації може становити відомості про шкідливі  екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) осіб, що б свідчили про порушення права кожного на безпечне для життя та здоров’я довкілля». На підставі цього, було зроблено висновок, що зазначена Реакцією аргументація щодо наявності суспільного інтересу не є достатньою в отриманні запитуваної інформації безоплатно. На додаток, було порекомендовано у разі незгоди з позицією Мінприроди оскаржити її судовому порядку.

Тобто, «Шановна Редакція, ідіть Ви…до суду».

 to be continued...