4 червня 2020
Авторські статті

СТАРІ НЕДОЛІКИ НОВОЇ МЕТОДИКИ РОЗРАХУНКУ РОЗМІРІВ ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ

28 квітня 2020 року за Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №277 була затверджена «Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря»

Попередня версія цієї методики була затверджена у 2009 році, але у 2019 році вона була скасована Наказом Міністерства юстиції України №1453/5.

Тобто майже рік екологічні інспекції України не мали можливості нараховувати штрафи за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря і ось, нарешті, це питання було вирішене.


 ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: СУД ЗАБРАВ У ДЕРЖЕКОІНСПЕКЦІЇ ПРАВО НАРАХОВУВАТИ ЗБИТКИ ПІДПРИЄМСТВАМ


Тут ми пропонуємо проаналізувати нову версію «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря».

Основним, але нажаль не єдиним, суперечливим моментом у цій версії методики, до речі, як і в попередній версії, є формули, за якими визначається шкода, що нанесена довкіллю внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин до атмосферного повітря.

Згідно з Законом України «Про охорону атмосферного повітря»  підприємства, установи, організації та громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин до атмосферного повітря, повинні отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

У дозволах на викиди визначаються значення граничнодопустимих викидів (ГДВ),  які  заборонено перевищувати. ГДВ може бути встановлений в мг/м3 або в г/с. Ліміти на річну кількість викидів в т/рік у дозволах на викиди не встановлюються!

Простіше кажучи, суб’єкту господарювання дозволено викидати до атмосфери скільки завгодно тонн забруднюючих речовин, але масові концентрації забруднюючих речовин в мг/м3 або масові потужності викидів у г/с на джерелах викидів не повинні перевищувати значень ГДВ, що вказані в дозволах на викиди. Розробники такої системи регулювання викидів виходили з тієї логіки, що якщо не перевищувати ГДВ в мг/м3 та г/с, загальний масовий викид у тоннах також буде коливатися в оптимальному діапазоні.

Парадоксальність методики розрахунку розмірів відшкодування збитків полягає в тому, що при виявленні перевищень ГДВ в мг/м3 або в г/с потрібно визначати кількість наднормативних викидів у тоннах і, в залежності від кількості цих тонн, нарахувати штраф. Але, як ми казали раніше, нормативні обмеження викидів встановлюються тільки на масову концентрацію викидів у мг/м3 та на масову потужність викидів у г/с. Тобто наднормативний викид у тоннах ніяк не може бути визначений, тому що на тонни нормативні обмеження не встановлюються.


 Консультації експертів можно отримати на нашому ФОРУМІ у відповідному розділі. Долучайтеся до фахової дискусії!


Проте при визначенні шкоди, що була нанесена довкіллю внаслідок перевищення значень ГДВ, неможливо обійтися без визначення маси викидів в тоннах. Тому ми запропонували б замість терміну «маса наднормативного викиду» використовувати термін «частка масового викиду, що утворилася внаслідок перевищення ГДВ».

Якщо визначати «наднормативний» викид в тоннах за формулами, що наведені в методиці,  може виникнути ситуація, коли перевищення ГДВ є, а «наднормативних» тонн – немає, і нараховані штрафи можуть бути оскаржені в суді.

Наприклад, на підприємстві є котельня, що працює на твердому паливі і здійснює викиди до атмосфери через трубу. Димосос відсутній, труба працює на природній тязі. Коливання об’ємної витрати газопилового потоку в трубі значно залежить від погодних умов.

При інвентаризації викидів були проведені інструментальні вимірювання та були отримані наступні дані: об’ємна витрата газопилового потоку – 0,56 м3/с, концентрація пилу – 150 мг/м3. Підприємство отримало дозвіл на викиди забруднюючих речовин до атмосфери, згідно з яким був встановлений ГДВ на пил у розмірі 150 мг/м3.

Повна версія статті

доступна тільки передплатникам