28 квітня 2020
Аналітика

РОЗМІРИ НОРМАТИВНИХ САНІТАРНО-ЗАХИСНИХ ЗОН ДЛЯ ГАЗОВИХ АВТОЗАПРАВНИХ СТАНЦІЙ


 

 Питання встановлення розмірів нормативних санітарно-захисних зон  для газових автозаправних станцій в Україні є неоднозначним та невирішеним вже впродовж тривалого часу. 

Для того, щоб зрозуміти суть проблеми, пропонуємо читачеві ознайомитися з деякими термінами та визначеннями.

Існує два типи газомоторного палива, що використовується на газових автозаправних станціях: стиснений природний газ (СПГ) і скраплений вуглеводневий газ (СВГ).

Стиснений природний газ (СПГ) – це метан, стиснений до 20 МПа. Метан видобувається безпосередньо з підземних родовищ, тому його називають природним газом.

Скраплений вуглеводневий газ (СВГ) - це пропан-бутан, стиснений до 1,6 МПа. Найчастіше пропан-бутан отримується при крекінгу нафтопродуктів, тому його називають вуглеводневим газом.

Існує три типи газових автозаправних станцій: автомобільні газонаповнювальні компресорні станції (АГНКС); автомобільні газозаправні пункти (АГЗП); автомобільні газозаправні станції (АГЗС).

 

Автомобільна газонаповнювальна компресорна станція (АГНКС) – це автозаправна станція, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки метаном (стисненим природним газом). На відміну від всіх інших типів автозаправних станцій на АГНКС відбувається не лише реалізація палива, а і його комплексна обробка (очищення, багатоступеневе стиснення з охолодженням після кожного ступеню стиснення, осушення, зберігання в акумуляторах при 25 МПа).

Автомобільний газозаправний пункт (АГЗП) – комплекс, призначений для заправки газобалонних автомобілів пропан-бутаном (скрапленим вуглеводневим газом), в складі якого не передбачаються будинки та приміщення для обслуговування автомобілів, водіїв та пасажирів та інші допоміжні будинки.

Автомобільна газозаправна станція (АГЗС) – комплекс, призначений для заправки газобалонних автомобілів пропан-бутаном (скрапленим вуглеводневим газом), до складу якого входять споруди та обладнання допоміжного призначення (будинки та приміщення для сервісного обслуговування автомобілів, водіїв та пасажирів та інші допоміжні будинки).

 Після ознайомлення з термінами та визначеннями повертаємося до питання встановлення розмірів нормативних санітарно-захисних зон (НСЗЗ) для газових автозаправних станцій.

Згідно з п.2.5 «Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсягів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців» нормативний розмір санітарно-захисної зони для підприємств, виробництв та споруд визначається відповідно до ДСП 173-96 (Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів).

В ДСП 173-96 є всього один пункт, що стосується газових автозаправних станцій. Це пункт 5.33, що виглядає наступним чином: «Автомобільні газонаповнювальні компресорні станції слід розміщувати в промислових та комунально-складських зонах за межами житлової забудови з дотриманням санітарно-захисної зони відповідно до додатка 4».

У зазначеному Додатку 4 у розділі «Санітарно-технічні споруди та установки комунального призначення» в переліку об’єктів IV класу з санітарно-захисною зоною 100 метрів є пункт «Автогазонаповнювальні компресорні станції».

Як бачимо, в ДСП 173-96 є чітка вимога щодо розмірів НСЗЗ для АГНКС – 100 метрів, але абсолютно не визначена вимога щодо розмірів НСЗЗ для АГЗП та АГЗС. 

На практиці, при отриманні дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферу для АГЗП та АГЗС в документації вказується, що відповідно до санітарної класифікації підприємств, виробництв та споруд (ДСП 173-96), підприємство належить до об’єктів «Автогазонаповнювальні компресорні станції» і максимальний розмір санітарно-захисної зони складає 100 метрів. Це цілком задовольняє органи контролю.

Але це не відповідає дійсності. АГЗП та АГЗС ніяким чином не відносяться до автогазонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС).

  • По-перше, на АГНКС використовується метан, а на АГЗП та АГЗС – пропан-бутан.
  • По-друге, на АГЗП та АГЗС здійснюється лише реалізація палива, а на АГНКС окрім реалізації палива здійснюється ще й комплексна обробка палива.
  • По-третє, на АГНКС паливо зберігається під тиском 20 МПа, а на АГЗП та АГЗС паливо зберігається під тиском 1,6 МПа.

Тобто вимагати встановлювати 100 метровий розмір НСЗЗ для АГЗП та АГЗС на підставі ДСП 173-96 абсолютно незаконно. А який саме розмір СЗЗ потрібно встановлювати для АГЗП та АГЗС в ДСП 173-96, не йдеться. 

 

Ми спостерігаємо недосконалість документу ДСП 173-96, що доволі часто вимушує власників АГЗП та АГЗС здійснювати доволі складну та недешеву процедуру по скороченню розмірів НСЗЗ, що здійснюється виключно через Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України.

 

Справа в тому, що при проведенні проектно-вишукувальних робіт та підготовці проектних рішень щодо впровадження діяльності з організації АГЗП чи АГЗС нормативний розмір СЗЗ встановлюється на підставі ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». В цих будівельних нормах в п.10.8.27 вказано наступне: «Розмір СЗЗ від джерел забруднення АЗС усіх типів та АЗК до житлових та громадських будівель, до меж земельних ділянок закладів дошкільної освіти встановлюються за розрахунками хімічного забруднення атмосферного повітря викидами від технологічного обладнання, сервісних об’єктів і транспортних засобів, що обслуговуються АЗС, з урахуванням фонового забруднення та розрахунків еквівалентних та максимальних рівнів звуку для денного та нічного часу доби, але не менше 50 м відповідно до ДСП 173-96».

Завдяки цьому пункту ДБН Б.2.2-12:2019 при розробці проектної документації для нових АГЗП чи АГЗС  доволі часто встановлюється обґрунтований 50-ти метровий розмір СЗЗ. Підприємство отримує Експертний звіт та відповідні документи, що дозволяють йому провести роботи з будівництва та введення в експлуатацію об’єкта. Але перед початком ведення господарської діяльності новостворений АГЗП чи АГЗС повинен отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу, і тут з’ясовується, що розмір СЗЗ повинен бути не 50, а 100 метрів. Якщо новому підприємству дуже пощастить, то всередині нової 100 метрової СЗЗ не виявиться нічого забороненого, наприклад – житла. Але щастить дуже рідко. Дуже часто АГЗП чи АГЗС розміщуються поряд з житловим сектором, внаслідок чого всередині 100-метрової СЗЗ виявляється житло. В результаті підприємство не може отримати дозвіл на викиди і почати працювати, поки не звернеться до Інституту громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва і не витратить час та кошти на скорочення СЗЗ. І все це неподобство відбувається при тому, що вимога встановлювати 100 метровий розмір НСЗЗ для АГЗП та АГЗС на підставі ДСП 173-96, як ми казали раніше, абсолютно незаконна.

В 2020 році Український науковий інститут технічної екології спробував отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу для одного з таких АГЗП, встановивши 50-ти метровий розмір СЗЗ, посилаючись на п. 10.8.27 ДБН Б.2.2-12:2019. У видачі дозволу було відмовлено. У відмові було вказано, що ДБН Б.2.2-12:2019 може бути використаний при плануванні забудови, а якщо об’єкт уже побудований, то слід користуватися ДСП 173-96. Крім того у відмові було вказано наступне: «Відповідно до ДСП 173-96 розмір СЗЗ для автомобільних газозаправних пунктів (АГЗП) та автогазозаправних станцій (АГЗС) з наземними ємностями СВГ не визначений  та підлягає встановленню відповідно до 5.8 ДСП 173-96. Таким чином, Розробником не вірно визначений розмір СЗЗ»

Це щось новеньке. Адже тепер в звітах можна застосовувати це формулювання замість невірного формулювання про те, що АГЗП відноситься до АГНКС.

Звернемось до п.5.8 ДСП 173-96: «5. Вимоги до розташування та організації виробничої території. 5.8 У разі організації нових, не вивчених в санітарно-гігієнічному відношенні виробництв та технологічних процесів, а також будівництва (реконструкції) великих підприємств I та II класів небезпеки та їх комплексів, що можуть несприятливо впливати на навколишнє середовище та здоров'я населення, розміри санітарно-захисних зон слід встановлювати  у  кожному  конкретному випадку з урахуванням даних про ступінь впливу на навколишнє середовище аналогічних об'єктів, які функціонують у державі та за її кордоном та відповідних розрахунків».

Про що говориться в цьому пункті ДСП 173-96 і який тут зв'язок з нашим випадком? Частина про «будівництво (реконструкцію) великих підприємств I та II класів небезпеки та їх комплексів» не має відношення до нашого АГЗП. Залишається частина про «організацію нових, не вивчених в санітарно-гігієнічному відношенні виробництв та технологічних процесів, що можуть несприятливо впливати на навколишнє середовище та здоров'я населення». Тобто АГЗП та АГЗС – це нові, не вивчені технологічні процеси?  Гаразд, поговоримо про це питання наприкінці цієї статті. Так які вимоги до розташування та організації виробничої території слід встановлювати? Читаємо далі: «…розміри санітарно-захисних зон слід встановлювати у кожному конкретному випадку з урахуванням даних про ступінь впливу на навколишнє середовище аналогічних об'єктів, які функціонують у державі та за її кордоном та відповідних розрахунків».

У відмові натякають,  що аналогічній об’єкт для АГЗП – це АГНКС і треба встановити 100 метровий розмір СЗЗ.

У цій статті ми вже вказували на те, що в АГЗП та АГНКС аналогічні тільки назви. Може, ми знайдемо для АГЗП більш аналогічний об’єкт, для якого визначений розмір СЗЗ?

Зверніть увагу на цитату з відмови: «Відповідно до ДСП 173-96 розмір СЗЗ для автомобільних газозаправних пунктів (АГЗП) та автогазозаправних станцій (АГЗС) з наземними ємностями СВГ не визначений…». Зверніть увагу на словосполучення «з наземними ємностями СВГ». Виникає питання, а що, для автомобільних газозаправних пунктів (АГЗП) та автогазозаправних станцій (АГЗС) з підземними ємностями СВГ розмір СЗЗ визначений? Так і є. 

Справа в тому, що в ДСП 173-96 є пункт 5.32: «Відстань від автозаправочних станцій з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних закладів, до  стін  житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м».

Згідно з цим пунктом для автомобільних газозаправних пунктів (АГЗП) та автогазозаправних станцій (АГЗС) з підземними ємностями СВГ практикується визначення 50-ти метрового розміру СЗЗ.

А чим відрізняється АГЗП з підземним резервуаром від АГЗП з наземним резервуаром з точки зору викидів до атмосфери? Практично нічим. Забруднюючі речовини ті самі, джерела викидів забруднюючих речовин до атмосфери ті самі, джерела викидів знаходяться на той самій висоті над поверхнею землі. Аналогія стовідсоткова. 

До того ж, у п.5.8 ДСП 173-96 говориться, що вимоги до розташування та організації виробничої території слід встановлювати не тільки з урахуванням даних про ступінь впливу на навколишнє середовище аналогічних об’єктів, а ще й з урахуванням відповідних розрахунків. Так, численні розрахунку розсіювання, виконані для подібних АГЗП, наочно демонструють, що 50-ти метрового розміру СЗЗ вистачає із залишком.

Так чому б згідно з пунктом п.5.8 ДСП 173-96 не провести аналогію між АГЗП та АГЗС з наземними резервуарами та АГЗП та АГЗС з підземними резервуарами та не встановити для АГЗП та АГЗС з наземними резервуарами  50-ти метровий розмір СЗЗ? А потім, дотримуючись п.5.8 ДСП 173-96, підтвердити це рішення розрахунком розсіювання.

Це могло б раз та назавжди закрити наболіле питання про визначення розмірів НСЗЗ для газових автозаправних станцій. 

 

Ми розуміємо, що це рішення може негативно вплинути на фінансовий стан Інституту громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва, але й про вітчизняних підприємців потрібно хоч інколи піклуватися.

 

Ми обіцяли поговорити про те, чи дійсно АГЗП та АГЗС уявляють собою нові та невивчені технологічні процеси. 

Дійсно, масове розповсюдження автомобілів з газобалонним обладнання відбулося порівняно недавно, приблизно 15 років тому.  Але чи можна назвати доволі поширену технологію, яка існує вже 15 років,  новою та невивченою? Скільки часу потрібно вітчизняним науковцям, щоб вивчити цей технологічній процес? Для порівняння згадаємо, що АГНКС набули поширення десь у 90-ті роки минулого сторіччя і вже в 1996 році були досліджені та описані в ДСП 173-96. 

Відтоді до ДСП 173-96 зміни вносилися три рази (в 2007, 2009 та 2018 роках), але, нажаль, питання визначення вимог щодо розмірів НСЗЗ для АГЗП та АГЗС так і не було вирішено.

Перерахуємо деякі українські наукові заклади, які б могли вирішити це питання:

  • Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА);
  • Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М.Білоконя»;
  • Державне підприємство «НДПІмістобудування»;
  • Державне підприємство «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД»;
  • Комунальна організація «Київгенлан»;
  • Інститут урбаністики;
  • ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ ПРОМБУДНДІПРОЕКТ»;
  • ПАТ «УкрНДІінжпроект»;
  • ДУ «Інститут громадського здоров’я імені О.М.Марзєєва НАМН України».

Як бачимо, в Україні достатньо науково-технічних закладів для вирішення подібних питань. Але чому ж це питання не вирішується протягом десятиріч? Не виключено, що причиною цього ігнорування може бути корупційна змова між закладами, що отримують вигоду від цієї ситуації.

   Це питання могло б бути вирішено при розробці нового ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». Розробником цього нормативного документу є Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» імені Ю.М.Білоконя». Цей документ пройшов велику кількість погоджень і, в тому числі, був погодженій Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 02.04.2019 № 602-123-20-2/6707). У цьому висновку говориться, що нормативний документ ДБН Б.2.2-12:2019 відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути погодженим.


 Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 02.04.2019 № 602-123-20-2/6707


Складається враження, що фахівці ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ (ДПСС) просто не знають про наявність проблеми з АГЗП та АГЗС. Але у відмовах на отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферу від ДПСС ми читаємо такі фрази як: «Відповідно до ДСП 173-96 розмір СЗЗ для автомобільних газозаправних пунктів (АГЗП) та автогазозаправних станцій (АГЗС) з наземними ємностями СВГ не визначений…». Тобто, у ДПСС про наявність проблеми знають і, тим не менш, у цьому закладі не порушують цього питання при проведенні експертиз нових нормативних документів.

Цікаво, що позитивний Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 02.04.2019 № 602-123-20-2/6707 щодо ДБН Б.2.2-12:2019 затверджений двома печатками. Одна печатка очікувано належить ДПСС. Як ви думаєте, кому належить друга печатка? Правильно! Інституту громадського здоров’я імені О.М.Марзєєва Національної академії медичних наук України.

Може в Інституті громадського здоров’я імені О.М.Марзєєва теж не знають про наявність проблем з АГЗП та АГЗС? Але як вони можуть про це не знати, якщо до них стоїть черга з власників АГЗП та АГЗС з усієї України, які бажають пройти процедуру зменшення розмірів санітарно-захисних зон?

Попри всі жарти ми сподіваємося, що врешті-решт питання з визначенням розмірів СЗЗ для АГЗП та АГЗС буде вирішене, і в ДСП 173-96 у Додатку 4 у розділі «Санітарно-технічні споруди та установки комунального призначення» в переліку об’єктів V класу з санітарно-захисною зоною 50 метрів нарешті з’явиться напис: «Автомобільні газозаправні пункти (АГЗП) та автомобільні газозаправні станції (АГЗС)».

 

Експертно-аналітична група

Українського наукового інституту технічної екології


 Шановні читачі видання "Екологія промислового краю"! Запрошуємо вас взяти участь в обговоренні статті "ПРО РОЗМІРИ НОРМАТИВНИХ САНІТАРНО-ЗАХИСНИХ ЗОН ДЛЯ ГАЗОВИХ АВТОЗАПРАВНИХ СТАНЦІЙ". Переходьте до ФОРУМУ та пишіть свої коментарі, ставте запитання, створюйте нові теми для обговорення.