8 вересня 2020
Аналітика

РЕАЛІЗАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ

З метою повноцінного провадження діяльності територіальних громад з дотриманням принципів та положень Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Україною ще у 1997 році, у зв’язку зі схваленням Кабінетом Міністрів України Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженням Плану заходів щодо її реалізації, засад державної регіональної політики та Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року в Україні здійснюється децентралізація влади, більш відома як просто «децентралізація».


 

Одним із перших та суттєвих кроків на цьому шляху було прийняття Законів України «Про співробітництво територіальних громад» (Закон №1508-VII) та «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (Закон №157-VIII). Це дозволило створити законодавчу основу для реалізації права територіальних громад на співробітництво на засадах ресурсно-організаційної кооперації та отримання державної підтримки для реалізації проектів такого співробітництва, а також – для реалізації права територіальних громад на добровільне (з дотриманням низки умов) об’єднання та надання у перехідний період (протягом п’яти років після утворення) державної підтримки об’єднаним громадам для поліпшення інфраструктури надання послуг та транспортної доступності.

Крім того, через внесення у 2014-2016 роках змін до Бюджетного кодексу України (Закони №79-VIII, №176-VIII, №918-VIII тощо) новостворені об’єднані територіальні громади (надалі – ОТГ) отримали низку преференцій в частині міжбюджетного розподілу податків та зборів (зокрема, за забруднення довкілля та використання природних ресурсів). Також з метою стимулювання процесів об’єднання між громадами розпорядженням КМУ від 31.01.2018 р. № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад» було ініційовано передачу земель сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність ОТГ за механізмом, визначеним ст.117 Земельного кодексу України, та документальним оформленням таких транзакцій за рахунок державного бюджету. При цьомузагальна площа земель, що у 2018 році була передана 647 ОТГ, утвореним у попередній період децентралізації, становить 1,45 млн. га, а у 2019 році цей процес продовжився ще для 141 ОТГ. Вочевидь, в умовах недавнього (від 31.03.2020 р.) законодавчого встановлення зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення (Закон №552-IX) та формування у перспективі відповідного ринку отримані землі (зокрема, плата за них) є значним додатковим ресурсом для наповнення бюджетів ОТГ.

Протягом часу, що минув від старту реформи, фактично утворено 982 ОТГ, в яких вже відбулися перші вибори. До того ж, наразі Урядом затверджено 24 обласні перспективні плани щодо формування з 11215 окремих громад 1473 ОТГ на території, яка  охоплює 100 % загальної площі України та усе її населення (без урахування території АР Крим), а проведення відповідних виборів для завершення цього етапу децентралізації заплановано на жовтень 2020 року (за виключенням декількох територіальних громад Донецької та Луганської областей, розташованих уздовж лінії зіткнення, де створюються відповідні військово-цивільні адміністрації).

В рамках реформи децентралізації та згідно з вищезазначеною Концепцією відповідного реформування 17.07.2020 року Верховна Рада ухвалила постанову (Постанова №807-IX) про ліквідацію 490 існуючих районів і створення замість них 136 нових, що на 7 більше запропонованої та попередньо затвердженої Кабінетом Міністрів кількості. Таким чином, з метою відповідності сучасним стандартам адміністративно-територіального устрою на субрегіональному рівні існуючий районний поділ, створений ще за часів СРСР у першій половині минулого століття, суттєво змінено через укрупнення районів з наступним скороченням кількості районних рад та відповідних державних адміністрацій.

Децентралізація владних повноважень передбачає і децентралізацію відповідальності. Втім, в умовах скорочення кількості місцевих рад базового та районного рівня (у 7,6 та 3,3 разивідповідно) збільшення зони їхньої відповідальності потребує якісно іншого рівня мислення, підготовки та кваліфікації спеціалістів органів самоврядування в усіх сферах діяльності, що належать чи будуть належати до їхньої компетенції. Водночас, недостатній рівень професіоналізму посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, внаслідок низької конкурентоспроможності органів місцевого самоврядування на ринку праці, зниження рівня престижності посад, що призводить до низької ефективності управлінських рішень, зазначені у вищенаведеній Концепції серед основних проблем, які потребували розв’язання ще на старті реформування. 

Цілком вірогідно, що невідповідність наявного кадрового потенціалу виконавчих органів місцевих рад сучасним вимогам загостриться у зв’язку з анонсованими КМУ змінами до Бюджетного кодексу України щодо переходу з початку 2021 року до середньострокового (3-річного) бюджетного планування з метою забезпечення стратегічного підходу до визначення пріоритетів та ефективного використання фінансових ресурсів. Враховуючи прямі міжбюджетні відносини ОТГ та держави, аналогічний перехід відбуватиметься у плануванні діяльності органів місцевого самоврядування, виконанні заходів соціально-економічного розвитку та цільових (зокрема, природоохоронних) програм. При цьому вже зараз встановлені законодавством процедурні вимоги проведення стратегічної екологічної оцінки  (далі – СЕО) для документів державного планування застосовуються навіть до чинних короткострокових місцевих програм економічного і соціального розвитку (до 01.01.2021 року).

Повна версія статті

доступна тільки передплатникам