В останні роки серед фахівців-екологів та інших зацікавлених осіб неодноразово виникали дискусії з приводу правової неврегульованості питань поводження з промисловими відходами, а також бездіяльності відповідальних за це органів влади. Враховуючи гостроту проблеми, до обговорення долучалися навіть профільні експерти, у чиїх постах та публікаціях наводилися численні законодавчі норми, практичні аргументи і факти, та іноді - можливі шляхи вирішення. Проте, ситуація, що склалася стосовно азбестовмісних відходів, має власні особливості та потребує окремого розгляду.
3. Наявні легальні шляхи поводження з відходами
Незважаючи на недосконалість чинного санітарного та природоохоронного законодавства України, що розглядалося раніше, поводження з азбестовмісними відходами має відповідати його вимогам та, в першу чергу, забезпечувати раціональне використання природних ресурсів, мінімізацію негативного впливу на стан довкілля та здоров’я населення.
Відповідно до чинних наразі Державних санітарних норм і правил «Про безпеку і захист працівників від шкідливого впливу азбесту та азбестовмісних матеріалів» (Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 01.12.2012 №762), відходи, які утворюються при використанні матеріалів та виробів, що містять хризотил (поки дозволений до використання вид азбесту), слід піддавати переробці шляхом включення до технологічного процесу або у виробництво інших виробів. Зокрема, тара, яка містила сипучі азбестові волокна, підлягає подрібненню з подальшим використанням у виробництві хризотилцементної продукції або іншою утилізацією.
Читайте також:
ПРИГОДИ АЗБЕСТУ В УКРАЇНІ. ТРИЛОГІЯ. ЧАСТИНА 1: ВАКУУМ САНІТАРНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ПРИГОДИ АЗБЕСТУ В УКРАЇНІ. ТРИЛОГІЯ. ЧАСТИНА 2: ПАРАДОКСИ ПРИРОДООХОРОННОГО ЗАКОНОДАВСТВА
У випадках неможливості та/або недоцільності використання чи переробки азбестовмісних відходів, враховуючи втрату чинності ДСанПіН 2.2.7.029-99, треба керуватися іншими нормативно-правовими актами, що наразі діють, а у разі наявності у них суперечностей – діяти за варіантами, що обумовлюють найменші ризики для довкілля та здоров’я населення.
Згідно ст.17 Закону України «Про відходи», суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами мають не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об’єктах; здійснювати заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим суб’єктам господарювання, що займаються відповідним поводженням; забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення відходів, що не підлягають утилізації.
Оскільки наразі відсутня правова можливість розміщення/видалення азбестовмісних відходів (як і загалом, промислових) на полігонах ТПВ, у
